— Все моє,— сказало злото.
— Все моє! — сказав булат.
— Все куплю,— сказало злото.
— Все візьму! — сказав булат.
Так писав поет великий
В час важкий, жорстокий, дикий.
Нині ж золото й булат
Заміняє всюди блат.
І не снилося булату
Те, що можна взять по блату.
Тож сказали вченим людям:
— Ви розбили атом,
А тепер створіть комп’ютер,
Що покінчить з блатом.
— Вчені з радістю створили
Зразу дві машини,
Що від блату не лишили б
Паніть порошини.
Почали їх монтувати
З платини і сталі.
Залишилося дістати
Незначні деталі.
Подзвонили в міністерство,
Потім ще й до главку:
— Виділяйте те-то й те-то,
Подаєм заявку. —
І почули звідти фразу
Вже, на жаль, крилату:
— Те-то й те-то дістається
Виключно по блату.
А поскільки блат не хоче
З вами мати діла,
То вважайте, що машина
Ваша погоріла.
