Водить батько зоопарком Хлопчика малого. — Ти ж уважно придивляйся, Поучає строго. — Он двогорбий верблюдяра, Корабель пустині. Бач, у нього, дармоїда, Два горби на спині. Він до їжі як дорветься, То вже не зіває: Сам по горло нажереться І в горби напхає. О, дивися! Став на ноги, До бар’єру суне… Можеш, синку, дулю дати — Ось побачиш, плюне! А хлопчина рад старатись! Роздражнив тварину, Тицьнув дулю й заховався Батькові за спину. Як крутнеться та як плюне Бісова худоба! Заліпило батьку очі, Заплювало лоба. Батько хлопця смик за вухо, Потім за волосся. — Ну яке ж ти стерво, — каже, — В кого ти вдалося?