Зашуміла буря люта і розбила корабель, Що ішов з добром великим із віддалених земель. Всі пустились рятуватись, лиш один стоїть як стій Та молитви шле Афіні, прокровительці своїй. Крізь пекельне завивання хтось гукнув йому: — Кріпись! На Афіну май надію, але й сам же ворушись! Хоч молись, хоч не молися, але вийде все одно: Якщо плавати не вмієш, підеш каменем на дно.