Цілий рік студент провчився Майже без просвітку Та й приїхав відпочити До батьків улітку. Вклала мати сина спати З дальньої дороги. — Глянь-но, що він, — каже батько, Узува на ноги! Обносився, обтріпався, Посіклось на шкурки. Колись отак узувались Безпритульні вурки. Узяв батько Дратву й шило, Ще й циганську голку, Довів якось черевики Синові до толку. Син уранці підхопився, Скочив на підлогу. Що за диво? Не налазить Черевик на ногу… Батько збоку утішає: — Не журися, хлопче! Нога в тебе чималенька, За півдня розтопче. Син хитає головою: — Думали б хоч трішки. Нащо ж було зашивати Нові босоніжки?