З китайського гумору Якось один учений Вийти хотів гуляти. Взув черевики — бачить: Вилізли голі п’яти. Що ж той робити має, В кого взуття порвалось? Треба до книг звернутись. Що там про це писалось? Вчений з товстої книги Виписав дві цитати: «Треба піти в крамницю». «Інше взуття узяти». Тільки ж не так це просто, Вчений відчув тривогу: Як же взуття добрати, Щоб підійшло на ногу? Знову поклав під носом Книг чималеньку гірку І прочитав: «З собою Треба узяти мірку». Зняв той учений мірку, Взявши тонку стеблинку, Та й підшукав небавом Добре взуття на ринку. Лізе в свою кишеню, Хоче дістати мірку, Та не знаходить мірки — Випала десь крізь дірку. Вчений назад вертає, Мірку півдня шукає, Знову іде на ринок, Бачить: взуття немає. Люди сміються з нього: — Дивний же ти, їй-богу! Міг же взуття примірять Зразу, на босу ногу. — В пазуху вчений лізе, Тягне звідтіль цитатку: — Сказано тут же ясно: «Мірку зніми спочатку». Той, хто бездумно діє Так, як велять цитати, Лиха собі накоїть, Матиме голі п’яти.