Оточили ситі свині Велике корито, Їдять, сопуть та хрумкають Смачно, працьовито. І підсвинок до корита Радий би пролізти, Але свині не пускають, Не дають поїсти… Поштовхався він позаду, Відбіг до загати І став свиней ненажерних Гостро викривати: – Дармоїди безсоромні! Кендюхи! Барила! Коли сором будуть знати Чорні ваші рила? І сказав своїм підлеглим Головний кнуряка: – Пустіть його до корита, Нехай не патяка. Розступились, пропустили Крикуна малого. Час минув – і нині страшно Глянути на нього: Розжиріло, знахабніло – Куди твоє діло! Молоденьких поросяток Десятьох заїло. Так, буває, дехто правду Чеше всім відкрито Лиш для того, щоб пропхати Рило у корито.