— Я оце в газеті, синку,
Про таке читаю,
Що папір в країну нашу
Завезли з Китаю.
Так виходить, що паперу
Не було до того.
Як обходились учені
В ті часи без нього?
— Просто, тату.
Брали шкуру
З цапа чи теляти,
Обробляли і писали,
Що там слід писати.
А тепер ось на папері
Пишуть навіть діти.
— Батько сумно посміхнувся:
— Нічому радіти,
Бо як добре придивитись,
То тепер виходить,
Що дешева писанина
І науці шкодить.
Хтось газети ріже, ріже,
Вибира цитати,
Потім зліпить все докупи
Й пнеться в кандидати.
А якби отак він шкуру
Різать заходився,
Зразу стало б очевидним:
Чоловік сказився.
