Ми із кумом не полюєм третій рік, А про те – він геніальний чоловік. Хоч ружжьо своє продав уже давно І говорить : «Да нащо мені воно? Реєструй та доглядай, та бережи- Ну нашо мені морока ця, скажи?» Раптом здрастуйте, у кума новина: Вбив дубиною під лісом кабана. Видно трапився охлялий кабанець Раз по черепу торохнув – і кінець. М’ясо є, але порушено закон, Бо мисливський не почався ще сезон! Скільки клопоту для себе наробив- Хто повірить шо дубиною убив? Кабанець такий нівроку, пудів з два- Скажуть бреше, шо такого не бува… Затягли ми кабанця того в сарай, Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай- Скручуй віхті і соломою смали, Та дивись мені сарай не підпали. Я тим часом по водичку побіжу, Повернуся і смалити поможу.» Заходився я кабанчика смалить- Диму повно, Голова мені болить! Де той кум запропастився? Де пропав? Наче згинув, чи у воду десь упав. Взяв я відра і побіг його шукать- Може з ставу доведеться витягать… Прибігаю, бачу кума над ставком, Шось вовтузиться і бовкає дрючком: “Ти прости мені, він каже, і пробач. Упустив відро. Не витягну, хоч плач, А чуже ж воно – позичив у куми…” Дуже довго те відро шукали ми… Повертаємось ми з відрами у двір- Пес лютує і біснується як звір! Ми в сарай, а там повнісінько людей- Оглядають недосмалений трофей. Двоє в формі, троє просто в піджаках З олівцями і блокнотами в руках. Шось там пишуть, обміряють кабана, А назустріч нам виходить старшина. «Огого, ось появилися орли- Вже й водичку для обмивки принесли. Одобряю, каже кумові… Здоров. Молодець, шо не утік а сам прийшов. Так в ізбу давай заглянєм на момент І складьом офіціальний документ». Посідали ми у хаті за столом, Старшина суворо каже: «Ну, почньом». Папірця моєму кумові дає: «Ізложи тут обяснєніє своє Ось тобі, будь ласка, ручка, ізлагай Ізоткуда діч попала у сарай. Ізложи чістосєрдєчно, от души І, пожалуста, по-руському піши. Государствєнній ми учім шостий год, Но пока что нє пустілі в оборот» Я трясуся, бо напав на мене страх Він обом нам припаяти може штраф! Або візьме й до району повезе І посадить у холодне КПЗ. Кум спокійно умостився на стільці Написав і розписався у кінці. Я, він каже, нерозбірливо пишу. Так послухать об’яснєніє прошу Ми, такіє-то, такого-то чісла Завєршилі по хазяйству всє дєла І пошлі вдвойом по воду до ставка Вдруг мальчішка прібігаєт і гука: «Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай» Я до кума: «Швидше воду набірай» Прибігаєм ми додому вмєстє з ним А з сараю як із кузні валить дим. Ми в сарай, а там з дружками старшина Позапряталісь і смалять кабана. Нєізвєстно ізоткуда і коли Кабана того мєрзавци притягли. А тому прошу районне УВД Пусть порядок в цьому ділі наведе. Остаточно положити треба край, Шоб не лазив старшина у мой сарай!