Гарні кульки у крамниці Дід купив онуку. Сидить хлопчик надуває За штукою штуку. Кулька лопне — онучатко Сердиться, плюється. Дід ізбоку поглядає Й нищечком сміється. «Такі,— дума,— історії І з людьми бувають. Величають кого-небудь, Довго роздувають. Щось як видмуть — глянуть страшно Диво допотопне! Потім плюнуть і забудуть, Коли воно лопне».