Повернувся бравий хлопець З армії додому Та й розказує про службу Дідові старому. — Не страшний ніхто нам, діду! Маємо ракети Ті, що ціль накрити можуть На краю планети. Видають нам, коли треба, Карту, на которій Видно води океанські, Тобто акваторій. Ми наводимо ракети В ті місця заочно, Запускаєм і влучаєм Ідеально точно. Дід радіє, як дитина: — Козацькому роду, Як казали предки наші, Нема переводу. Можу, синку, розказати, Тільки по секрету: Колись були й запорожці Зробили ракету. Як за море повтікали Турки-супостати, Козаки їх із гармати Не могли дістати. То взялися за сокири, Довго гріли чуба, І ракету змайстрували Із товстого дуба. Затаскали в ту ракету Пороху сім бочок, Та, направивши за море, И бухнули разочок. Уявляєш, скільки лиха Туркам наробили, Якщо тілько на цім боці Десятьох убили!