Жив та був собі Іван, Управляв Іваном пан. Увірвавсь терпець Івану, Дав Іван по шиї пану. Пан пропав. Іван куняв, Бо ніхто не підганяв. Зажурились вчені люди: Що з Іваном далі буде? Він же ходить та куня, Бо ніхто не підганя. Довго думали-гадали І таке примудрували: слово пан узяли, Одну буквочку ввели. Те, що було панове, Зразу ж стало планове. Підганяв Івана пан, А тепер штовхає план. Тут і казці кінець, А хто слухав — молодець.