Комарика вчила мати: — Знай, синочку, й пам’ятай: На чиєму носі сядеш, Тому й пісеньку співай. А комарик тільки сів, Тільки пісеньку завів Та встромив свій хоботочок В перенісся межи брів, Як його по спинці ляп! — І загинув Божий раб. За що вбили комарика, В баєчці питається. А хіба ж по спинці гладять Того, хто кусається?