Каже баба: — Я читала Вчора у газеті, Що великий конкурс буде В університеті. І не знаю, що то значить. Поясни, будь ласка. Дід подумав та й говорить: — Це вже давня казка. Нині молодь дуже сильно Рветься до науки, То й вигадують для неї Всякі закарлюки. Приїжджають тисячами Хлопці і дівчатка, А учитись потрапляє Лиш один з десятка. І виходить не екзамен, А важке змагання. Тут і горе, тут і сльози, І розчарування. Он горобчиків табунчик Скаче біля тину. Я візьму і в той табунчик Крихту хліба кину. Хто меткий, той крихту згріб, Буде їсти білий хліб, А хто зазівається — В кізяках копається… Так ото приблизно, бабо, И конкурс відбувається.