Дуже вченого Якима Запитав Мирон: — Ти зумієш філософський Пояснить закон, Що матерія — то штука Справді є така, Що не може пропадати, Тобто не зника? — Діло це не дуже хитре, — Відповів Яким. — Можна легко пояснити Прикладом таким. Ти колись уріжеш дуба — З кожним це бува,— А у тебе на могилі Виросте трава. Ту траву якась корова Злиже язиком. Був ти темним чоловіком, Станеш кізяком. Розторопав, що до чого? Ясно говорю? — Зачекай,— Мирон отвітив. — Зараз повторю. Ти умреш, тебе у землю Закопа рідня, Л травичку на могилі З’їсть якесь ягня. Те ягня за рік, звичайно, Встигне підрости. Бараном таким, як зараз, Знову станеш ти.