Вихваля свого синочка
Мати на всі боки:
— У студії при театрі
Вчиться вже два роки.
Дуже довго муштрували
Хлопця режисери.
Аж тепер він дочекався
Першої прем’єри.
Роль найважчу доручили
Любому синочку:
Він на сцену в третій дії
Викочує бочку!
Аналіз вірша “Найважча роль” Глазового
Родина ‒ джерело підтримки для кожного з нас. Але для Павла Глазового, молодість якого припала на буремні часи Другої світової війни і він відповідно бачив дуже багато родин розбитих, нещасливих. Родина у його творчості займає дуже важливе місце. Родинні радощі й труднощі, стосунки стали для нього невичерпним джерелом натхнення.
Гумореска «Найважча роль» присвячена конфлікту батьківських (у даному конкретному випадку ‒ материнських) сподівань і бажань та схильностей дитини.
Головна ідея твору ‒ висміювання сліпої материнської любові та критика прагнення видати власні мрії за прагнення своєї дитини і безплідно витрачати на це роки дитячого життя.
Сюжет гуморески нескладний ‒ мати вихваляється сином, який навчається на актора. І через 2 роки він отримує першу роль ‒ він має викотити діжку на сцену.
Характеристики персонажів прописані у мініатюрі дуже зрозуміло. Мати ‒ турботлива, вона два роки водить сина на гурток (студію при театрі), дуже його любить і прагне, щоб він самореалізувався. Її велика любов перешкоджає побачити, що у сина немає акторського обдарування. Вона сприймає будь-яке найменше досягнення за великі здобутки й пишається ними. Жінка сама не дуже добре знається на театрі, бо вважає, що викотити діжку ‒ це «найважча роль», тож можна вважати, що вона прагне здійснити свої нереалізовані мрії. Також на її обізнаність у театральних справах вказує слово «муштрували» ‒ дама впевнена, що досягнути творчих вершин можна дисципліною й багаторазовим повторенням навіть без таланту й обдарованості. Водночас ця героїня емоційна, у її мові проскакують підсилювальні частки («аж»), прислівники, що вказують на ступінь вираження («дуже», «вже»), прикметник найвищого ступеню порівняння («найважча»).
Про сина можна судити зі слів матері ‒ він гарний син, який підкорюється матері, проте ні таланту, ні прагнення стати актором у нього, найімовірніше, немає, проте силою він наділений.
У гуморесці використані такі художні засоби:
Епітети ‒ «перша премʼєра», «третя дія», «найважча роль», «любий синочок»;
Інверсія ‒ «роль найважчу доручили», «муштрували хлопця режисери»;
Повтори ‒ «синочок». Саме таке слово, у зменшувально-пестливій формі, у коротесенькій гуморесці повторюється двічі, що вказує, що вся розмова точиться винятково навколо цього хлопця й мати називає його саме пестливим словом.
Гумореска змушує замислитися про те, що слід оцінювати таланти й схильності дітей обʼєктивно й допомагати дітям йти їхнім омріяним шляхом.
