Був я вчора на концерті. Я не жмот, не шкура І за грішми не шкодую. Але це — халтура. Першим вийшов тип у фраку, Очі впер у стелю, В руки взяв свого тромбола Чи віолончелю, Чи як оте називають, Що смичком пиляють, А щоб воно не падало, Шпичку підставляють? Та ще грав би щось путяще — Вальса чи мазурку, А то смиче та цигиче, Наче ріже курку. Після нього вийшла дама. Солідна фігура, А голосок тонісінький — Калавуратура. Як почала виводити Якусь арійозу, Так, їй-Богу, наче в ногу Загнала занозу. Потім вийшла балерина, Руками махає, Ніби вона — білий лебідь, І ніби здихає. Але в мене до цих штучок Геть нема довір’я, Бо який же вона лебідь, Як вона без пір’я? Потім вискочив напарник Тієї персони. Одягнувся в якусь кофту І білі кальсони. А вона як розженеться, Як стрибне на нього! А він її, щоб не впала, Як хапне за ногу! Не дай би Бог, зазівався Або задивився — Од тієї балерини Тільки б пух лишився. Далі вийшов тип у фраку, Груди у медалях. Заробив на фестивалях За гру на роялях. Врізав фугу, потім другу, Аж ногами сова. Люди йому аплодують, А він їм — ні слова. Потім вибігли ті хлопці, Що крутять завісу. Ухопили фортеп’яно И потаскали к бісу. Багато в нас любителів Грать на фортеп’яна, А як треба тягти його, То кличуть Івана. Потім вийшов той читака, Що чита стишата. Язик в нього, їй же право, Як ота лопата. Розказує финтифлюшки Про вівцю та цапа. І він ляпа, що попало, І публіка ляпа. А він радий! На всі боки Шурує поклони… Люблять лізти у артисти Всякі балабони. От колись, брат, так то справді, Були, брат артисти! Могли тирсу підпалити І ложкою їсти. Або цеглу розбивали Об власного лоба. І не брала їх при тому Ніяка хвороба. А один був — сам я бачив, Що без підготовки З’їв на сцені привселюдно Півметра вірьовки. Було, вибіжить на сцену, Стане перед вами, Вхопить гирю здоровенну, Підніме зубами Та й питає: — Хто зі мною Поборотись хоче? А я було молоде ще, До бійки охоче. — Давай, — кажу, — поборемось… А він — хап за ногу! Та як кине, та як двине Лобом об підлогу! — Два місяці пролежав я, Наче під наркозом. З того часу і заходить В мене ум за розум…