Ну й цікаве ж хлопченятко Росте у сусіда! От і вчора по вечері Запитало діда: — Чом письменники колишні Псевдоніми мали, Не своїми іменами Себе називали? — Дід сказав: — Та це, онучку, Не велике диво, Бо колишні як писали? Чесно і правдиво. А поскільки всім відомо, Що у правді сила, То поліція за ними Назирці ходила. Та коли письменник чесний, Спробуй упіймати: Він же книжку надрукує І не просить плати. А тепер як щось напише, Не діждеться часу, Коли можна за грошима Почухрати в касу. А касирам дай, будь ласка, Прізвище й адресу. їм до всяких псевдонімів Мало інтересу. То й виходить: краще їсти З медом паляницю, Ніж покласти з псевдонімом Зуби на полицю.