Чоловік аванс одержав, Здибався з дружком Та добряче й причастився Прямо під ларком. І п’янющий, як то кажуть, У дрезину, в дим, Він побрів у дитсадочок За синком малим. Там схопив дитя за руку І повів як міг. Та не встиг ще він ступити Дома й на поріг, Як дружина в крик, у сльози: — В тебе сором є? Ти ж привів чужу дитину. Де ж дитя моє? Чоловіка в різні боки Буйний хміль хита. — А тобі яка різниця? — Жінку він пита. — Чи чужого прихопив я, Чи привів свого… Ти ж назад відтарабаниш Завтра знов його.