Якось бігло ведмежатко Та й натрапило на хатку. Стоїть вона на льоду, Уся в цукрі і меду. Дах примерзлий, не прибитий Весь морозивом покритий. Двері зроблені з млинців, Стіни — з білих буханців. — Осьде жити буду я! Осьде хатка моя! — Ведмежатко сказало. Потім дах облизало, Поковтало буханці І поїло всі млинці… Тепер плаче сидить: — Де ж я, де ж я буду жить?