Керував Хома два роки складом дров’яним. Скільки клопоту й мороки мали люди з ним! — Підпишіть,— бувало, просять клятого Хому І заявки та наряди тикають йому. — Я не можу підписати,— сердився Хома,— Бо чорнила у конторі й крапельки нема. Принесіть чорнила пляшку — зразу підпишу. Тільки швидше, бо чекати ніколи, спішу.— Хтось, бувало, із клієнтів злиться, аж кипить: — Так неясно ж, чорне, синє чи яке купить? — А Хома спідлоба блима: — Що ж тут неясне? Прочитаєш на наклейці «Червоне міцне».