Розказує у пивничці Данило Семену: — Ось я, простий роботяга, а взяв жінку вчену. Довго вчилась в інституті, знає аж три мови. Які у нас інтересні бувають розмови! Прийду, бува, із пивнички чи там із буфета, А вона як застрокоче, наче з кулемета. Розпікає по-французьки, по-німецьки лає, А бува, що й італьянське слово добавляє. А я, браток, по-простецьки двину два словечка, І вона лиш оком кліпа, як ота овечка. Бо такі слова я знаю, в три дуги загнуті, Що їх, браток, не вивчають в жоднім інституті.