Зерна радості ми сієм, В праці, в творчості лелієм Всеземного щастя цвіт. Сміх шануєм, розумієм І сміятися умієм На увесь широкий світ. Правду кажуть: той сміється, Кому весело живеться, А де лихо та біда, Гасне сміх і пропада. Мудрі люди про комічне Написали гори книг, Але висновок практично виплива такий із них: Світ веселого й смішного — Незмірима глибина. Сил не вистачить ні в кого, Щоб у ній дістати дна. Коли вперше посміхнеться Рідній матері дитя,— Як по-вченому це зветься? Звідкіля той сміх береться, Від якого почуття? Сміх людський — чудесна штука! Він — мистецтво і наука, Він в житті і для життя. Від малого й до старого, Всі ми любим щирий сміх, Бо з нікчемного й смішного Посміятися не гріх. Добрий сміх не б’є, не мучить, А на світі жити учить, Тим-то й бажаний для всіх. У поета-гумориста — В цьому впевнився вже я — Мусить бути особиста СМІХОЛОГІЯ своя. Не годиться без системи Розгортать житейські теми. То ж бо істина сама: Що читати нудно й трудно, Те написане дарма. Про БАЙКИ. У них сюжети Між моїми є й старі, До яких уже кебети Докладали байкарі. Це — езопівські мотиви, Що чарують цілий світ, Як безсмертне дивне диво Тисячами довгих літ. Хоч поети лиш сонети Заплітають у вінки, Я з усмішок склав букети, У пучки зв’язав байки. Хай їх вистачить на всіх, Кому любий сміх.