Як чайку побачиш підбиту, що в небо вернутися мріє, до тебе нехай на край світу мій голос долине, Маріє. На Київ біжать електрички, і з кожною серце міліє. Без тебе, як берег без річки, в житті залишивсь я, Маріє. Вночі прокидаюся двічі - зоря через шибку зоріє. Вона загляда мені в вічі твоїми очима, Маріє. Я смерть би узяв у дружини, та тільки вона не зігріє. Неначе пелюстки жоржини, роки облітають, Маріє. Нам поле глушили осоти, А нині пшениця яріє! Та тільки не я твої соти наповнюю медом, Маріє. Обрала ти іншу орбіту, де біле, мовляв, не сіріє. Навіщо ж на чайку підбиту ти кидаєш погляд, Маріє?