Не раз по тобі тужу в розжалення годину, Як вітер жалісно об рами б’є віконні; Надворі смутна ніч… Дощ стогне без упину Та дзвонить на вікні мелодьї однотонні… Душею я в той час в світи забуті лину І геть волочу всі гадки терплячі, сонні… Надворі темна ніч… Дощ стогне без упину Та дзвонить на вікні мелодьї невгомонні… В кімнаті тишина — мені так дуже смутно, Каяття, біль і жаль на мої груди сіли І віко кам’яне від труни відвалили… Лишень на дні душі скимить щось ледве чутно, Безслідно стогін стих — з дощу сплітаєсь грою,— Душа моя, душа ридає за тобою…