Від життя до смерті – мить одна, дивовижна, як душа людини, як творіння гончаря із глини, як джерельце, що не має дна. А воно ж нуртує і клекоче, світиться його піщане дно. Кожну мить бери на полотно, наче промінь з чарівниці ночі. Зіткане з миттєвостей життя, з променів душі – людське творіння. Та в усьому є живе коріння, як живе у матері дитя.