Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки ріка І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками. І баби з тілами повними риб, Зір — калачики, дивляться згори, Як він розводить на грудях Води гармонію. Що йому, коли руки — ріка. Він весь базар захова в рукав. Він світ, як тараню, — виб’є об ногу сіль. Куди скаргу на нього, Коли він все і всяк, І в кожного гуля на весіллі ? В бік ножем його — не бере, У нього пазуха вище дерев : Він кожному сват і брат. Базар вирішує — нехай ! Нехай роздмухує дзвін насадник добра. 1961