“Ти старий і немічний”, Сказав хамелеон Болунґові. “Віддай мені свою рогату худобу, Нехай я посію місяць”. — “Змилуйсь, хамелеоне, Почекай, як стане світати, Тепер великі тіні, і я тебе погано бачу”. — “Не зволікай, Болунґо, і не викрешуй вогню, Віддавай рогату худобу, Тобі не прийдуть на поміч”. — “Змилуйсь, хамелеоне, Візьми жменю води з глечика, Що поставили мені в головах Замість свічок до ранку”. Так кажуть, щоночі Болунґо розмовляє зі своєю смертю.