Лягуна. Штиль. І обрис корабля, Який колись – у присмерку – пірати. Серпи зі світел – суходіл на рейді. Матерія на вищому щаблі. Кіоск на набережній. Ліхтаря стебло В неону діжці, що – усі – широти. Від молу – море – інші габарити, Лиш – часом – слину – хвиля, як верблюд. Готель. Каварня – міні – плянетоїд, Зі скриньки голос тишу нагнітає. На пентаграми листя геть пожовкло. Ще юнаки – гуртом – бальзам поживний, Хоч вже самі цятки – від багатьох. Як чути ніч, що суходіл хита.