Із книги Вігілій Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень. У срібло вхід: шляхів стрімка мережа, Де боржники, які – в обхід – від сплат. Крило метелика, гіркий і пізній плід, Що, не торкаючи, промінням ріже. Кути, які – на лабіринт вітражу, Що зберігає Пасіфаї блуд. У лялечці сипке панікадило, Що оболонки тліну поскидало Й обвуглені перегортає сльози. Де щойно – по вузлах – пройшовся лазер, Розкрив метелик крила, як рояль. Душа ще зріє, й порожньо в раю.