На швидкість іншу — тліну інвентар, І джерело — вмить — простягає ложку Для спраглого, хоч той, — ледащо, — з ліжка Силкується ще — власну долю — в тир. Нутро — з-під форм — усе — ніяк котурн Минущого, що світ годує з пляшки. Без віника — у сон — пекельний служка Зганя живе, що — землю і етер, Хоч дух — усі клітини розпросторень, Що — на веселку — і з отрут — мікстуру, Яку — потвори — з тельбухів — манірно, Аби свідомість — людожерні норми. — Строщило ніч, і шторм, що — й вічність, — стих. — Ніщо — ніде, лиш, — скільки ока, — птах.