Струс. Поле закрутилося тюрбаном І — до ноги — структури апатичні. Усе, що доти — виважене й точне, — На скрині дно, — на ній сидять бабуні Із присмерку, із гною і ебену, І — ні шпарини — в збочення чи втечу. — Ядро буття — пришвидшену летючість, — Долоню, що — й крізь ночі горобині. — Головоногі дмухають в козиці, Аби — на пил — процес механізацій І — хоч на мить — у вічність контрамарку. І кожен — на свою — єдину мірку — Молотить прірву, що над ним тяжить. — Для пітьми — й дух — бандитський ватажок. 2002