Світ ще в нефритній вазі сам, – будяк, Що – фіялкову плівку водоспаду. В прозорість-крен. Глек із трубою – південь, Що – на краях – на річку й віадук. Дівчата у дверях. Квітники. Садок. Тенісний корт. На линві – шість шкарпеток. Аквамаринний – час від часу – подув. Не дискобол, що – замість диску – день, А в синіх плавках розсувна істота, Що може циркулем й атлантом стати, І кошиком, де – в скибках – довге сяйво, Що в затінку – всі голови – косою. За мить прозріння – й вічність віддаси, Вигляд з вікна? Чи просто в грудах серп?