Ледь крапле тиша, й цілу ніч — вагар — Тлін, що спізнився на останній потяг. В зірчаній пітьмі — обрис парапета, — Щит поколінь, про що — піщаний герб. В повітрі спад. Рель’єф далеких гір — В пунктир — криву, котру — колись — копита. Посеред старту полягали спати, — Й бляшаний — з брами відліку — снігур. Матерії — дух — послугу ведмежу, Що — всі кінцівки — в затісний проміжок Між видимим і тим, що — під водою. Рух справжній — поза радіюсом дії. — І перевізник, спершись на весло, Чека на невимовного послів. 2002