Вода сама — і лябіринт, й арбітр, Який — світи — з долонь, як помідори. Свідомість — раптом — велетенські діри Від чисел, — відлік звільнення з лабет. Клейноди влади, — тлінний атрибут, На центри сили, — джгут з ковтків мадери. Єдина ціль для торсів із байдарок — Летючість, — і ні суму, ні турбот, Хоч вогник, — пипка, що буття й загибель, Котру — у пітьмі — нетямущі губи, — Все недовтілене, ливке і невиразне — В кулясту блискавку, — лиш весла грізно. Ще мить — й навпіл — завісу — заводій, — Із купелі — оновлена вода.