В повітрі нору — з кришок сну — борсук, І потекли провалля і смереки По висхідній — у куб чотириокий. Природа — на малих — свій чересок, І — щойно, де левади і роса, — Прокинулися океанські ріки. Світ, в пелюшках ще, — кругову поруку, Що — доти — ніч, яка — вузли, — розсік І вивільнив комаху і чечугу З краплин буття, де тяглість — ні до чого, Нехай росте стокротка і хондрила. — Навіть зі світла шкірку обідрали, Й, думки — набік — про збитки і хосен, День, що — на днину, по дахах гаса. 2002