Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди — меч, що — межі ворожнечі. Краплини — крок, — все ближче до півночі. Танок лелек і лябіринту смуток. Розмитий мол, що — діри — в мурах — миттю На щораз інший, все стрімкіший начерк. Різниці — хвиля, тільки серце нічим Потамувати, що — з рінин — прикмети. Не гір — найтяжчі — пляну перевали. Зі шкаралущі — в почуттях — завулок Ще сипле перли і — під ноги — хутро, — Найгрубші форми, які — дух, як хитрик, Що дійсність в линву скручує тугу. Та часом — ляскіт, в тиші — ніч-тягач Буття — в антисвіти — перетяга. 2002