Весна на вільхах палить ладан, і пахне ранків холод синій. Зелений кодекс квітня влада для карасів напише й линів. До ставу, що закрився гаєм, ідуть дівчата хмари прати, і вітер листя розгортає, бо хоче сонце з вільх зірвати. І серце знов знаходить слово струнке, закохане й сп’яніле! У небо ясне й малинове, мов птахи, вільхи полетіли. 14 квітня 1935