Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить сонних, серця заб’ються в нас окремо, щербатий місяць снами томить, чарує мертво і зелено. Та не лякайся, моя люба, спокійно тої жди хвилини, коли коханням день окрилить, коли весна на кущ тернини метелик сонця знов пришпилить. 29 березня 1935