Віра, надія, любов. – ч. 1 О, вічно тужать людські душі, час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в уші нову шовкову казку. Прилине срібний янгол уночі, примара невидима, аж батьківщину осяйну сплячи побачиш над очима. Пізнати знов єдине і важне, почути знов забуте, та осягнути недосяжне, здобути нездобуте. Де від землі до вічності є скрут, скажи мені, мій доме! В трикутнику знайти четвертий кут – Велике Невідоме. 29 березня 1932 р.