Ворон к ворону летить, Ворон ворону кричить: «Де б нам, вороне, поснідать? Як би нам про те розвідать?» «Єсть! Лети за мною вслід – Буде снідання й обід: В чистім полі кущ рокити – Під кущем козак убитий. Хто й за що убив його – Тілько сокіл зна того, Та кобилка вороная, Та козачка молодая. З поля сокіл улетів; На кобилку ворог сів; А козачка жде милого, Не убитого, живого».