Білесенькі сніжиночки, Вродились ми з води; Легенькі, як пушиночки, Спустилися сюди. Ми хмарою носилися Від подиху зими, І весело крутилися Метелицею ми. Тепер ми хочем спатоньки, Як дітоньки малі. І липнемо до матінки — До любої землі. Матуся наша рідная Холодна і суха, Бо дуже змерзла бідная Вона без кожуха. Отож її нагріємо, Устелимо сніжком. Мов ковдрою, накриємо Легесеньким пушком. Нехай зимою злючою Вона спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні. Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай,— То й долі променистої Зазнає рідний край!