Сто чорних димарів на Батьківщині. Сто світлих гімнів рідної землі! Прощай, ганьба, і сором, і жалі! Цивілізована держава моя нині. Сто гордих колосів над збіглими віками. Сто гордих дум на гордому чолі! Це квітне сталь, як перший цвіт землі, Це я навчився мислити руками. Ти чуєш, Дніпре, ріко-хліборобе! Ще перший розум наш — Сковорода Григорій — До тебе йшов у думнім щасті-горі, І я прийшов, душі моєї вродо, Приніс дари тобі на синьому світанку: Сто димарів і поле-колисанку. 1957