Душа наїлася, та бреше. А бреше як! і те і се. Що вуж, мовляв, корову ссе, А відьма жінці косу чеше. Мовляв, каміння — це вода. Нещастя — щастя. Радість — горе. Зажура — сміх. А сміх — біда. Зозуля — півень. Крапля — море. Що бороною розум чеше Цей вічний час в ім’я доби… Душа наїлася та бреше. А бреше як, не доведи!.. 1960