Відпахла липа, білим цвітом злита, І з літа покотилася гроза. Ти виглядаєш іншого вже літа, Тобі ж цього я ще не доказав… Ще пахне хвиля яблуком і тілом, І сушить голову за цвітом своїм мак… Ще нам не все з тобою дохотіло. Прощатися нам ніяк і ніяк- Ще сміх наш вогкий, сльози не солоні, Роки ще нас у спину не женуть, Нам ще не чуть зимових наших дзвонів, Хоча й весняних дзвонів вже не чуть… Відпахла липа, білим цвітом злита, І покотилася гроза аж до плачу, Ти виглядаєш іншого вже літа, А я, печальний, в цьому ще мовчу… То кожному його в його новій потребі, То кожному свій час, що неодмін згоря… Темніє лист на світло-темнім небі, І біля неба гріється зоря… 1968