Одійде, і вишневі сади одійдуть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не одійде, не знаю, але не одійде, Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах. Одійде, і вишневі сніги одійдуть, Одійде, і твоя біля мене пора одійде, Не одійде любов — серце в серце влетіло! — вона не одійде, Аж як вив’ялить час і плече, і щоку, і уста. Одійде, і вишневі літа одійдуть, Одійде і пора — і моя, і твоя одійде, Не одійде ріка, що веде нашу пам’ять, вона не одійде — Білий цвіт поколінь на плечі, на щоці, на устах… Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь не одійдуть. Все впада у ріку, а ріка у мій голос впада. Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться і не одійде На зорі і в зорі на плечі, на щоці, на устах. 1980