Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І тихо видно білі дива, На руку руку ніч кладе… А тінь тремтливо-полохлива — Хтось наче йде! Хтось наче йде… Минулося… Твоя ця мИна, Цей подих опівнічних губ, Ця купина неопалима — Забув би вже, давно забув! Над білим полем біле небо, На руку руку ніч кладе… Воно минуло — так і треба… Це щастя — трясця: нападе І вже не скоро відійде… 1963