Мій Києве, гайда до неї. Гайда, мій Києве-листопад — В багряно-сизому інеї, У сизо-збурену небопадь Здійми мені хоча б якесь Літатенятонько нещасне. Мій Києве, надія гасне. У тремі серця я увесь. Забуті, стишені жінки! Як я вас знаю і не знаю… Вже стільки літ я забуваю Одних очей два їжаки. Що варте ще одне страждання До всіх вминулених страждань, І вічне, вічне поспішання На свято серця і жадань!.. 1965