Пристою коло тебе і візьму Ту вогнелику пам’ять незабуту: Переведу на слово, на тасьму, На руку ту, що нас веде за руку. Гірка моя прискорена любов: На світі Севастополів немає ! Пострілена і перебита кров Мене далеко й довго обнімає. То не могили братські — очі йдуть: Не дивляться ні каро, ані синьо… Ми з вами, добрі: бути! бути! буть! А слива зацвіла так синьосливо… А літо синє підніма крило, Летить до себе наче — а від себе… Щасливе небо — з вами теж було. Не віддавайте неба нам. Хоч треба. Нам треба вас. Ми є, але без вас… У братськім поіменні й безіменні Ваш каро-синій, синьо-карий час — На всі часи знаменні і священні. 1976