Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія моя… Доки в серці бажання не пізні, Доки юності чиста пора, — Подаруй мене, Земле, Вітчизні І води подаруй із Дніпра. Доки доля дорогу стеле, Доки в снах я літаю ночами, Доки весни стоять за плечами, — Подаруй мені дівчину, Земле! Там, де хата всміхається біло У свої батьківщинні ночі, Подаруй мені сльози дівочі І в коханні настояне тіло. Подаруй мені думи прозорі І краси на шляху віковім, Синій сон у небесному морі І безсоння у морі твоїм… 1957