Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі,
Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя —
І хрести літаків напливали на ваше дитя,
Розверталися танки до вашої. Жінко, печалі!
Ви дивились в майбутнє — у смерть і наругу —
І дитя їм несли, бо ваш поклик — нести.
Ї надію, і жах, недовір’я і тугу
Ви простерли з очей в нерозумні світи.
Повз червоні дроти першим вбіг до підвальної ями
Бондаренко Іван із села Ковалі над Дніпром…
І схиливсь чоловік закривавленим смертю чолом
Перед вами. Страждання з дитям, над важкими віками.
Ви стомились, Мадонно, і ви подали йому сина…
Опустивши меча, став Іван з ним на площі Берліна.
1959
